BURLA - Рідна

Ай паре с землі пала чорнозем

козак на коні із ржавим мечем

на жовто блакитниму фоні розсікає

проміні сонця що світять на рідне замучене і прямо до корня

обвите почуттям боргу за свою батьківщину


за свою родину до смерті

в Києві чи на Волині

Сонця нема та ти сумна

Сльози та сум біля вікна

Милого не видно через туман

Молитвами в слід і по вітрам

В колодці зазеленіла вода

Лелеки полетіли від суму на даль

Чекати рідне дома чи медаль

Ватман вицвів і засох пензаль

Зібрати в кулак всю ту міць


України забрати своє нехай навіть руїни пройшовши по кісткам